Підготовка повітряної кулі до старту – справа дуже відповідальна, адже від неї залежить безпека та комфорт під час польоту. Тепловий аеростат транспортують до місця злету на причепі-платформі позашляховика, який потім супроводжує кулю під час польоту.
Кошик кладуть на бік, а оболонку розкладають на землі і за допомогою потужного вентилятора наповнюють повітрям, яке нагрівають пальником. У якийсь момент м'яка куля стає пружною і піднімається вгору. Кошик перевертають, пасажири сідають у нього, перелазячи через борт. Далі пілот додає вогню, і куля плавно злітає. Катання на повітряній кулі за відчуттями схоже на катання на колесі огляду, але на значно більшій висоті та на величезних просторах. І при цьому ніякого шуму чи вібрації, так що не страшно навіть відвертим аерофобам. І навіть тим, хто боїться висоти (а куля піднімається до 1500 м при середній висоті польоту близько 500 м), не страшно, адже доволі високий борт кошика убезпечує від необережних рухів і спонукає дивитися не вниз, а у різні сторони. Пілоти намагаються летіти так, щоб опинитися ближче до різноманітних мальовничих місцин: скель, водойм, лісів, а також населених пунктів, що зустрічаються на шляху теплового аеростата, і дати можливість їх розглянути, сфотографувати та зняти на відео.

Керувати можна тільки вертикальною швидкістю аеростата. Горизонтально він летить туди, куди його несе вітер, який не відчувається, адже куля летить зі швидкістю вітру. Як повноцінний транспортний засіб повітряна куля непридатна – це повітряне судно прогулянки. Тим не менше, польоти тепловими аеростатами регульовані авіаційною владою не менше, ніж літаками. Кожна куля має реєстрацію в реєстрі повітряних суден і відповідний бортовий номер, а у пілота є ліцензію. Польоти виконують за правилами візуальних польотів, тобто за хорошої видимості, обов'язковою умовою є відсутність сильного вітру. Теплої пори року літати можна тільки на світанку або перед заходом сонця: вдень турбулентні повітряні потоки від нагрітої сонцем земної поверхні роблять польоти небезпечними.